Щодо визначення порядку податкового обліку з податку на додану вартість операцій з металобрухтом Письмо ГНАУ 275/3/16/1511 от 31,03,2009

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 31.03.2009 р. № 275/3/16-1511

ДПАУ розглянула запит щодо визначення порядку податкового обліку з податку на додану вартість операцій з металобрухтом з огляду на те, що такий металобрухт не придбавається і не виготовляється підприємством, а утворюється як відходи виробництва, і доповідає.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної з відходами, регулюються Законом України від 05.03.98 р. N 187/98-ВР "Про відходи".

Згідно з визначеннями термінів, наданих зазначеним Законом, фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів, є виробником відходів.

Перелік кодів та назв відходів систематизовано у Державному класифікаторі відходів, який затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 29.02.96 р. N 89.

Згідно з цим наказом до відходів належать, зокрема, залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, утворені в процесі виробництва продукції або виконання робіт і які втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості (відходи виробництва).

Відповідно до Закону України від 05.05.99 р. N 619-XIV "Про металобрухт" металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Відповідно до пункту 24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. N 246, металобрухт, одержаний на підприємстві не внаслідок його придбання, а як відходи виробництва (але який може використовуватися у господарській діяльності), у бухгалтерському обліку відображається як запаси.

Відповідно до п. 11.44 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) тимчасово до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів (за переліком, встановленим постановою Кабінетом Міністрів України від 31.01.2007 р. N 104 "Про затвердження переліку відходів і брухту чорних металів"), звільнялися від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з останнім абзацом пп. 7.4.1 ст. 7 Закону в разі, якщо товари (послуги), при придбанні (виготовленні) яких було сформовано податковий кредит, у подальшому починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування, то з метою оподаткування такі товари вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення).

Таким чином, у разі продажу підприємством без податку на додану вартість відходів і брухту чорних металів, які утворилися у процесі виробничої діяльності як відходи виробництва із сировини, при придбанні якої податок на додану вартість було включено до податкового кредиту, обов'язковим було застосування останнього абзацу пп. 7.4.1 ст. 7 Закону.

Враховуючи те, що у бухгалтерському обліку запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, така вартість була базою для визначення обсягу операцій, до яких застосовувався пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, визначений п. 11.44 ст. 11 Закону.

Базою для обчислення обсягу умовного продажу, відповідно до останнього абзацу пп. 7.4.1 ст. 7 Закону, була вартість сировини (металу) в тій її частині, з якої у процесі виробництва утворилися відходи (металобрухт), реалізація яких здійснювалася із застосуванням пільги. При цьому коригування (зменшення) податкового кредиту, сформованого у зв'язку з придбанням сировини, не здійснювалося.

Що стосується листа ДПАУ від 26.05.2006 р. N 173/2/15-0310, то зазначений лист роз'яснює питання, поставлене асоціацією портів, щодо відмінностей застосування норм останнього абзацу пп. 7.4.1 ст. 7 Закону.

Так, норми пп. 7.4.3 ст. 7 Закону застосовуються для коригування податкового кредиту, сформованого платником при придбанні товарів (послуг) та основних фондів, які використовуються частково в оподатковуваних операціях і частково у звільнених від оподаткування.

Норми пп. 7.4.2 ст. 7 Закону застосовуються не для коригування уже сформованого податкового кредиту, а для визначення платником права відносити певні суми податку до складу податкового кредиту.