? Договір на навчання укладено між вузом та студентом (дитиною), у документах (квитанціях) про оплату навчання зазначено прізвище, ім'я та по батькові дитини-студента, а за податковим кредитом звертається платник податку – батько цього студента. Згідно з ф. № 1ДФ такий студент не одержує доходів у вигляді заробітної плати, тобто не має права самостійно звернутися за податковим кредитом. Чи є в такому випадку у батька право на податковий кредит?

 

Якщо як підтвердні документи платник податку пред'являє розрахункові документи (квитанції, касові ордери, чеки тощо), в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові не його, а його дитини, з якою укладено договір на навчання, то такі документи повинні прийматися податковими органами, а зазначені у них суми братися до розрахунку податкових зобов'язань, за винятком випадків, коли такий студент сам протягом року отримував заробітну плату.

Підставою для цього є норми цивільного законодавства, зокрема Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. № 2947-III (зі змінами та доповненнями, за текстом – Сімейний кодекс), згідно зі статтями 180 та 199 якого батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх (до 18 років) дітей, а якщо повнолітні діти продовжують навчатися, то обов'язок щодо їх утримання та надання матеріальної допомоги покладається на батьків до досягнення дітьми 23-річного віку.

Відповідно до Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями) права володіння, користування та розпорядження своїм майном, у тому числі грошовими коштами, належать його власникові (ст. 317), а неповнолітні діти за згодою батьків можуть вчиняти деякі правочини (ст. 32), зокрема проводити розрахункові операції щодо укладеного на їх ім'я договору на навчання. Це положення застосовується і до дітей, вік яких обумовлено ст. 199 Сімейного кодексу.

Таким чином, законодавством передбачено, що платник податку має право доручити своїй дитині здійснити правочин у вигляді проведення розрахунку (сплати коштів) за навчання за рахунок належних платнику податку коштів (у тому числі заробітної плати). При цьому, як виплаває з вищенаведених законодавчих підстав, фактичні витрати на оплату вартості навчання несе платник податку – батько (мати) дитини, яка навчається.

Тобто документи (квитанції, касові ордери, чеки тощо), в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові дитини – платника податку, є документами, що підтверджують фактично понесені витрати платника податку у зв'язку з оплатою вартості середньої професійної або вищої освіти члена сім'ї першого ступеня споріднення (дитини) та дають право на одержання ним податкового кредиту з передбачених пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (зі змінами та доповненнями) підстав.

При бажанні платника податку використати право на компенсацію йому вартості навчання непрацюючого члена його сім'ї першого ступеня споріднення за умови, що в квитанції зазначено прізвище такого члена його сім'ї, платник податку має підтвердити це копією укладеного договору про навчання та документально підтвердити родинні стосунки (ступінь споріднення) з такою особою.

З цього приводу виникають і інші запитання, наведені нижче.

 

Тематичний випуск підготувала 

 

Олена Хобич 

Оглядач «Вісника» 

За сприяння 

 

Тетяни Добродій 

Начальника відділу розгляду звернень платників
Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПА України
 


«Вісник податкової служби України», березень 2010 р., № 9 (581), с. 29 (www.visnuk.com.ua)