ДПІ МОЖЕ СТЯГНУТИ ПОДАТКИ, НЕ СПЛАЧЕНІ ПІДПРИЄМСТВОМ, З ГОЛОВНОГО БУХГАЛТЕРА

"Податкове планування"

№ 12, від 30 грудня 2009 р.

 

Ухвалою від 08.04.2009 р. Верховний суд України прийняв небезпечне для бухгалтерів рішення, згідно з яким:

а) недоплачені податки можна стягнути не тільки з підприємства, а і з головного бухгалтера;

б) потерпілий (ДПІ) може добиватися компенсації безпосередньо з винуватця.

 

На нашу думку, рішення неправильне, хоча це і рішення Верховного суду.

Згідно зі ст. 134 КЗпП щодо бухгалтера можна виділити такі випадки матеріальної відповідальності:

— майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

— шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (про це — нижче);

— шкоди завдано працівником у нетверезому стані;

— шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

— шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.

При цьому згідно з п. 4 ст. 130 КЗпП на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за не одержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, завдану працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

А відповідно до ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.

Крім того згідно з п. 2 ст. 133 КЗпП керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники (у тому числі головний бухгалтер) несуть обмежену матеріальну відповідальність, якщо шкоду заподіяно:

- зайвими грошовими виплатами;

- неправильним веденням обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей;

- невжиттям заходів для запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Декілька слів про кримінальну відповідальність. Як свідчить судова практика, щодо працівників бухгалтерії може застосовуватися відповідальність, встановлена:

1. Статтею 212 Кримінального кодексу "Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)".

До відповідальності може бути притягнуто як керівника, так і головного бухгалтера або іншу особу, на яку покладено виконання обов'язків щодо сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Згідно зі ст. 212КК:

- службова особа підприємства за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять до системи оподаткування, введених у встановленому законом порядку, якщо ці дії призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах*, карається штрафом від трьохсот до п'ятисот н. м. д. г. (від 5 100 до 8 500 грн.) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років),

*Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром — суми, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум, під особливо великим розміром — суми, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум.

- ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч н. м. д. г. (від 8 500 до 34 000 грн.) або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років,

- дії, передбачені вище, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна,

- особа, яка вперше вчинила дії, передбачені вище, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

У такому разі відповідальність настає тільки тоді, коли особа мала намір не виконувати обов'язку зі сплати податків. Тобто працівники ДПІ повинні спочатку довести умисел, в іншому випадку кримінальна справа буде закрита;

2. Статтею 364 КК "Зловживання владою або службовим становищем";

3. Статтею 365 КК "Перевищення влади або службових повноважень";

4. Статтею 366 КК "Службове підроблення";

5. Статтею 367 КК "Службова недбалість";

6. Статтею 368 КК "Одержання хабара".

 

______________________________________________________________________________________

Ухвала Верховного суду України від 08.04.2009 p.

Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого — Григор'євої Л. І., суддів: Балюка М. І., Данчука В. Г., Косенка В. Й., Луспеника Д. Д., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції до Особи 1 про стягнення збитків, заподіяних державі, за касаційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі — Нікопольська ОДПІ) на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.05.2008 р. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.07.2008 p., встановила:

У жовтні 2007 року Нікопольська ОДПІ звернулась до суду з позовом до головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства <...> (далі — ТОВ НВП <...>) до Особи 1 про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок недоплати товариством податків на прибуток і на додану вартість до бюджету на загальну суму 212 463 грн. 31 коп., за що вона була притягнута до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.03.2008 р. до участі у справі як співвідповідача залучено ТОВ НВП <...>, а ухвалою цього ж суду від 24.04.2008 р. провадження у справі щодо цього відповідача закрито у зв'язку з ліквідацією товариства.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.05.2008 p., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.07.2008 р., у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Нікопольська ОДПІ просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 324 ЦПК підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Особа 1 перебувала у трудових відносинах із ТОВ НВП <...>, тому податкова інспекція мала право пред'являти вимоги лише до товариства за несплату податків, яке в подальшому в порядку регресу могло звернутись із вимогами до свого працівника.

Проте до таких висновків суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 11 ЦПК передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Пред'являючи позов, Нікопольська ОДПІ послалась лише на законодавчі акти, які регулюють сплату податків, а позовні вимоги заявлені про відшкодування збитків.

Суд першої інстанції не з'ясував у позивача, на підставі яких норм права — ЦК чи КЗпП — він просить про задоволення позову про відшкодування збитків, тим самим не встановив, які правовідносини між сторонами виникли та яка правова норма підлягає застосуванню. Відмовивши у позові з підстав, передбачених нормами КЗпП, суд вийшов за межі заявлених вимог. При цьому суд не врахував, що ТОВ НВП <...>, котре з вини головного бухгалтера, Особи 1, що підтверджено постановою суду про закриття кримінальної справи у зв'язку з амністією, не сплатило державі податки, ліквідовано.

Крім того, застосовуючи норми КЗпП, суд не звернув уваги на положення ч. 3 ст. 134 КЗпП, якою встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, якщо шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Пленум Верховного суду в п. 8 постанови "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р. № 6 роз'яснив, що оскільки особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що за ст. 338 ЦПК є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду ухвалила:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.05.2008 р. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.07.2008 р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.