ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26.05.2009 р.

N К-4875/08

26 травня 2009 р. Вищий адміністративний суд України <...>, розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2008 у справі N 22а-297/08 за позовом СПД ФО ОСОБА_1 до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про скасування рішень, встановив:

СПД ФО ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання її такою, що правомірно перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (є платником єдиного податку) в 2007 році, як передбачено Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", скасування рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова N 0001651720/0 від 11.06.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 382214,70 грн. та N 0001641720/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1280,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2007, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2008 позов задоволено частково: скасовано рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій N 0001651720/0 від 11.06.2007 на суму 382214,70 грн. та N 0001641720/0 від 11.06.2007 на суму 1280,00 грн. В частині позову про визнання ОСОБА_1 такою, що правомірно перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (є платником єдиного податку) в 2007 році - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову повністю.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30.05.2007 працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено планову документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.02.2006 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт від 30.05.2007 р. N 596/17-205/21006420360/231.

При проведенні перевірки виявлені порушення вимог ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", пов'язані з тим, що позивач, в порушення вимог ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування" за результатами роботи за 2006 рік перевищив обсяги виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 500000,00 грн., а тому повинен був, починаючи з 01.01.2007 перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності та за результатами роботи за I квартал 2007 року надати до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова декларацію про отримані доходи, застосовувати в своїй господарській діяльності РРО та придбати патент.

За даними перевіряючих позивач протягом 2006 року здійснював реалізацію скла за угодами купівлі-продажу та за угодами комісії. Загальний обсяг реалізації придбаного та отриманого на комісію товару становив суму 3680501,68 грн. Розрахунки здійснювалися у безготівковому вигляді та за готівку.

Посилаючись на те, що згідно ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування" виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а в самому Указі та інших нормативних актах ДПА України, які стосуються спрощеної системи оподаткування, прямо не зазначено яким чином визначається виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для цілей оподаткування, відповідачем зроблено висновок, що всі грошові надходження є виручкою позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів стосовно довільного і неправомірного тлумачення відповідачем норм чинного законодавства, оскільки не враховано, що ст. 1011 Цивільного кодексу України чітко визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, при цьому право власності на товар, переданий на реалізацію залишається за комітентом. Йому ж належать і грошові кошти, отримані від продажу цього товару, а виручкою комісіонера (позивача) в цілях оподаткування є лише комісійна винагорода за виконання такого договору комісії, саме така комісійна винагорода і повинна враховуватися для визначення обсягу виручки позивача за відповідний рік з метою перебування позивачем на спрощеній системі оподаткування.

Отже, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідно об'єктом оподаткування єдиним податком є лише комісійна винагорода, яка надійшла суб'єкту підприємницької діяльності - платнику єдиного податку як плата за надані послуги, а не вся сума транзитних грошових коштів, які підлягають обов'язковому перерахуванню третій особі (комітенту). Тобто, грошові кошти, що надійшли суб'єкту підприємницької діяльності - платнику єдиного податку, не є його власністю, оскільки піддягають обов'язковому перерахуванню третій особі (комітенту); а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та не можуть бути об'єктом оподаткування єдиним податком та не можуть враховуватися для визначення обсягу виручки за відповідний рік з метою визначення можливості застосування спрощеної системи оподаткування.

У силу ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом.

Згідно Закону України "Про систему оподаткування", при визначенні зобов'язань по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) повинен бути забезпечений однаковий підхід до всіх платників.

Судова колегія звертає увагу на те, що посилання відповідача на лист Державної податкової адміністрації України від 23.11.2006 р. N 13290/17-0436 судом не прийняті до уваги правомірно, оскільки лист не є нормативно-правовим актом.

Враховуючи викладене, суди правомірно зазначили, що включення органом податкової служби до складу оподатковуваної виручки і транзитних коштів, отриманих підприємцем від договорів комісії законодавчо не обґрунтовано. Тобто виручкою є лише комісійна винагорода підприємця, а не вся сума, що поступила йому на рахунок.

Як встановлено судами згідно книги обліку доходів та витрат (форма N 10), звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку (додаток N 3 до Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПАУ від 29.01.99 р. N 599, у редакції наказу ДПАУ від 28.12.2001 р.) за 2006 рік, позивачем отримано виручку у такому обсязі: винагорода позивача за виконання зобов'язань за договорами комісії (в яких позивач є комісіонером) - 219000,0 грн.; виручка позивача за договорами купівлі-продажу товарів (в яких позивач є продавцем) - 185337,45 грн.; доходи, отримані за банківськими відсотками - 274,23 грн., всього виручка, отримана позивачем від здійснення підприємницької діяльності протягом 2006 р., яка враховується для визначення можливості застосування спрощеної системи оподаткування, склала 404611,68 грн.

Відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 11.04.2001 р. N 06-10/206, у нормах Указу мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі за правом власності. Обсяг виручки фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює діяльність згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким комісіонером згідно з договором комісії.

Матеріали справи, що містять засвідчені копії договорів комісії (на продаж товару), актів приймання-передачі виконаних робіт, звітів комісіонера за 2006 рік, підтверджують викладені обставини.

За результатами роботи за 2006 рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача не перевищив встановлені ст. 1 Указу обсяг у 500000,00 грн., а тому позивач законно перебуває на спрощеній системі оподаткування протягом 2007 року (є платником єдиного податку).

За змістом ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова задоволенню не підлягає, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2007 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2008 у справі N 22а-297/08 - залишаються без змін.

Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2008 у справі N 22а-297/08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вернуться на страницу - СПД-физлица на едином налоге